"Цінність"

Ці́нність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, час, гроші, здоров'я тощо, заради якого вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію.

 Як зазначають С.Возняк, В.Кононенко, поняття «цінність» близьке до поняття «значущість». Цінністю можна вважати все те, що може цінувати особистість, що є для неї значущим і важливим. Власне йдеться про ту роль, яку предмет чи явище можуть відігравати в життєдіяльності людей з точки зору їхніх потреб, інтересів, цілей .

Загальна змістова характеристика цінностей досить щільно взаємопов’язана з поняттям «особистісні цінності», які пов’язуються з освоєнням конкретними індивідами суспільних цінностей, а отже, за ним закріплюється значущість, особистісний смисл для людини певних об’єктів, подій, явищ тощо.

Зокрема, враховуючи цілі психології виховання, під індивідуальними цінностями І.Бех і Б.Братусь розуміють усвідомлені узагальнені самовартісні смислові утворення особистості [1].

Узагальнюючи наведене вище, можна стверджувати, що саме системою особистісних цінностей є розвиненість образу «Я». На цій основі не можна сформувати ту чи іншу моральну спрямованість, якщо вона не «підключається» до формування образу «Я», і тому кожну з особистісних цінностей, зокрема й гуманістичних, можна вважати конкретним одиничним образом «Я».

Досліджуючи проблему особистісних цінностей, І.Бех зазначає, що вони становлять внутрішній стрижень особистості. Це психологічне новоутворення, що відображає найбільш безпосередньо значущу для суб’єкта узагальнену сферу довкілля, через ставлення до якої він виділяє, усвідомлює і утверджує себе, своє «Я», в результаті чого ця сфера стає простором його життєдіяльності. Вони сприяють перетворенню соціальних норм та ідеалів у особистісні принципи життєдіяльності. Цінності стають виховним фактором завдяки тому, що перетворюються у внутрішні мотиви поведінки особистості .

Сучасні науковці в галузі психології підкреслюють, що для людських цінностей характерні такі основні ознаки:

1. загальна кількість цінностей, що є надбанням людини, порівняно невелика;
2. усі люди володіють тими самими цінностями, хоча й різною мірою;
3. цінності організовано в системи;
4.  джерела людських цінностей 
5. у культурі, суспільстві і в його інститутах, в особистості;
6. вплив цінностей є практично в усіх соціальних феноменах, що заслуговують на вивчення .

Психологічна природа цінностей є предметом ґрунтовних досліджень і зарубіжних науковців. Найвагомішим і методично значущим напрямом вивчення цінностей були дослідження, які здійснював наприкінці 60-х — у 70-х роках у США М.Рокич та вчені інших країн на основі розробленого ним методу прямого ранжування цінностей [9]. Цінність М.Рокич визначає як стійке переконання в тому, що певний спосіб поведінки чи кінцева мета існування має потенційне значення з особистого погляду, на відміну від протилежного чи зворотного способу поведінки або кінцевої мети існування [260].

Незважаючи на те, що поняття «цінності» стало предметом широких досліджень багатьох наук, до останнього часу серед дослідників немає одностайної думки щодо їх класифікації. У загальному можливе виділення трьох різнопредметних підходів до розгляду цього поняття: як соціальної проблеми (Т.Бутківська), як педагогічної проблеми (О.Вишневський, П.Ігнатенко, В.Струманський,), як психологічної проблеми (І.Бех, М.Боришевський, Г.Ващенко, Т.Яценко).